ДІЯ ДРУГА
У перший день Різдва Нора просить Хельмера, щоб він поновив Крогстада на посаді. Чоловік відмовляє. Служниця відчиняє двері з передпокою, пропускає в кімнату Крогстада і зачиняє за ним двері. Він у дорожній шубі, у високих чоботях і хутряній шапці.
К р о г с т а д. Вам, звичайно, відомо, що мене звільнено.
Н о р а. Я не могла перешкодити цьому, пане Крогстад. Я, скільки могла, відстоювала вас, та все надаремно.
К р о г с т а д. То ваш чоловік мало так любить вас? Знає, що я можу зробити вам і все-таки наважується?..
Н о р а. Як ви можете гадати, що він знає про це?
К р о г с т а д. Ні, я, власне, і не гадав. Не в характері мого милого Торвальда Хельмера було б виявити стільки мужності...
Н о р а. Що вам потрібно від мене?
К р о г с т а д. Я прийшов тільки глянути, як у вас справи, фру Хельмер. Я весь день про вас думав. Лихвар, крючкотвор, ну, одне слово, такий, як я, також, бачте, не позбавлений того, що зветься серцем.
Н о р а. Доведіть це. Подумайте про моїх маленьких дітей.
К р о г с т а д. А ви з вашим чоловіком подумали про моїх? Ну, та не однаково. Я хотів тільки сказати вам, що вам не слід так близько до серця брати цю справу. Спершу я не буду починати проти вас судового переслідування.
Н о р а. Правда це? О, я знала, знала.
К р о г с т а д. Ще можна все скінчити миром. Нема чого вплутувати сюди людей. Все залишиться між нами трьома.
Н о р а. Чоловік мій ніколи нічого не повинен знати про це.
К р о г с т а д. Як же ви можете запобігти цьому? Можете сплатити все цілком?
Н о р а. Ні, тепер, відразу – не можу.
К р о г с т а д. Та воно і не допомогло б вам все одно. Якби ви і поклали мені хоч і зараз чистоганом яку завгодно суму – ви б не одержали від мене назад вашої розписки.
Н о р а. То поясніть мені, що ви хочете з нею зробити?
К р о г с т а д. Тільки зберегти її в себе... Ніхто сторонній і не знатиме нічого. Тому, коли б ви прийшли тепер до якого-небудь одчайдушного рішення... Якби надумали кинути дім і сім’ю... Або додумались ще до чогось гіршого, то облиште ці витівки.
Н о р а. Звідки ви знаєте, що я додумалась до цього?
К р о г с т а д. Більшість із нас думає про це – спочатку. І я також у свій час... Та не вистачило духу...
Нора (тихим голосом). І в мене.
Крогстад (зітхнувши полегшено). Справді? І у вас, значить, так само! Не вистачає?
Н о р а. Не вистачає, не вистачає.
К р о г с т а д. Воно і безглуздо було б. Варто лише першій домашній бурі знятися... В мене в кишені лист до вашого чоловіка...
Нора (швидко). Цей лист не повинен потрапити до чоловіка. Розірвіть його. Я знайду все-таки вихід, добуду грошей.
К р о г с т а д. Вибачте, добродійко, я, здається, щойно сказав вам...
Н о р а. Чого ж вимагаєте ви?
К р о г с т а д. Зараз довідаєтесь. Я хочу підвестися на ноги, добродійко, хочу піднятися, і ваш чоловік мусить допомогти мені. Протягом півтора року я ні в чому такому безчесному не був запідозрений; увесь цей час я бився, як риба об лід, але був задоволений, що можу своїм трудом піднятися знов – так от, помалу. Тепер мене вигнали, і я вже не можу задовольнитися з того, що мене просто приймуть назад – змилуються. Хочу, щоб мене прийняли на службу в банк з висуванням. Вашому чоловікові доведеться створити для мене особливу посаду...
Н о р а. Ніколи він цього не зробить!
Крогстад. Тепер ви попереджені. Тож не робіть ніяких дурниць. Коли Хельмер одержить мого листа, я буду чекати від нього вісточки. І пам’ятайте, ваш чоловік сам змусив мене знову стати на такий шлях. Цього я ніколи йому не прощу. До побачення, фру Хельмер. (Виходить через передпокій).
Нора (іде до дверей у передпокій, відчиняє їх і прислу хається). Не віддає листа. О, ні-ні, це було б неможливо! (Відчиняє двері все більше й більше). Що це? Він стоїть за дверима. Роздумує? Невже він...
Чути, як лист падає в скриньку. Потім чути кроки Крогстада, що спускається сходами, поволі кроки завмирають унизу. Нора з придушеним криком біжить назад у кімнату до стола перед диваном. Коротка пауза.
Н о р а. Лист!.. У скриньці! (Тихенько скрадається до дверей передпокою). Лежить там... Торвальде, Торвальде... тепер нам немає порятунку!
Фру Лінне дізнається, що Нора підробила вексель і взяла гроші у Крогстада. Нора просить її, що, якщо хтось візьме на себе провину за її вчинок, засвідчити, що це неправда. Нора чекає на чудо, яке повинно от-от статися. Кристина нічого не розуміє і збирається поїхати до Крогстада, щоб поговорити з ним. Нора бере з Торвальда обіцянку, що він забере і прочитає листи після новорічної ночі, і продовжує чекати з хвилини на хвилину дива. Фру Лінне і Крогстад колись кохали один одного, але Кристина вийшла заміж, щоб забезпечити матір і малолітніх братів. Але зараз ніяких перешкод їхньому шлюбові немає. Щасливий Крогстад збирається піти до Хельмерів, щоб забрати листа. Фру Лінне відмовляє його, бо вважає, що Хельмер повинен про все дізнатися. Подружжя повинно поговорити нарешті по щирості.
Немає коментарів:
Дописати коментар